Володимир Чубірко

Оновлені КПП — спільний із євромитниками огляд транспорту, відеоспостереження, рентгени… Як тоді управляти контрабандою?

Задовго до запровадження безвізового режиму із країнами ЄС в прикордонних областях України виникало занепокоєння: чи зможуть діючі контрольно-пропускні пункти витримати навантаження із бажаючих потрапити в країни Європи? Власне, ці перестороги справдилися. У певні періоди очікування на кордоні може сягати 6 і більше годин. І це — аж ніяк не по-європейськи. Це справжнє знущання над нашими громадянами та приниження їхньої людської гідності.

Натомість, на реконструкцію цілого ряду діючих КПП ще у 2013 році ЄС виділив мільйони євро, зокрема на закарпатські «Ужгород», «Дякове» «Лужанка» відповідно 4, 3,2 і 7,5 мільйона. Лише на одній «Лужанці» після реконструкції могли б обслуговувати 10 тисяч громадян на добу. Минуло 5 років, за цей час наші сусіди встигли реконструювати свої переходи і забути про них, натомість на нашому боці, як то кажуть, і кінь не валявся.

Більше того, потенційно на Закарпатті можна відкрити ще 20 нових контрольно-пропускних пунктів, наші сусіди із Словаччини та Угорщини вже погодили їхнє облаштування. Від нас вимагається лише підвести автодороги, всю іншу інфраструктуру вони беруть на себе. Однак це нікому не цікаво. Один із таких нових КПП – Велика Бийгань – Мала Бийгань навіть готовий до запуску, проте в експлуатацію так і не введений.

Тому новина про те, що ЄС закриває фінансування проекту модернізації 6-ти українських контрольно-пропускних пунктів та вимагає повернення виділених грошей не є сенсаційною чи непередбачуваною. Це абсолютно звична ситуація для нинішньої влади, коли Європа з усіх боків простягає руку допомоги, а наші високі чини просто нехтують усіма шансами, вважаючи, що безвіз із ЄС – це їхня вершина, після якої можна продовжувати займатися звичними справами із розбазарювання країни.

Навіщо нам оновлені пропускні пункти, якщо на них передбачений спільний із європейськими митниками огляд транспортних засобів, встановлення відеоспостереження, рентгенів тощо. Як тоді управляти мільярдними контрабандними потоками, які є джерелом збагачення усієї владної вертикалі від Ужгорода до Києва? Сьогодні влада називає сотні причин, чому згадані проекти не реалізовані – перетрубації в ДФС, ненадійні підрядники, технологічні умови… А причина насправді одна – корупція. І митниці – це один із найпривабливіших шматків українського корупційного пирога.

Показова історія, коли закарпатська влада кілька років тому заявила: корупцію на митниці подолано, в угорському пункті пропуску на кордоні з Україною арештували цілу зміну митників та прикордонників, яких звинуватили у співпраці із контрабандистами.

Такою імітацією боротьби з корупцією, запровадженням псевдореформ влада займається сьогодні в усіх сферах. Їм не потрібні європейські кошти на розвиток (хоча ще питання куди поділися виділені на реконструкцію КПП кошти?), бо тоді треба показувати і звітувати про результати роботи. Набагато легше взяти кілька мільярдних кредитів, аби позакривати дірки свого безтолкового господарювання, а громадянам розповідати про небувале економічне зростання.

А тим часом просто українські громадяни годинами чекають на кордонах, аби дістатися омріяної Європи. Так само й Україна чекатиме може десятиліттями, аби інтегруватися до ЄС, якщо нею керуватимуть такі успішні «реформатори», які при владі сьогодні.