Віталій Іляшенко

Чи будуть українці з дешевим теплом?

Мабуть усім відомо, що найдешевшою є електроенергія, яка вироблена на атомних електростанціях. Україна має свої АЕС, ГЕС, ТЕЦ, але проводить дивну політику для власного споживача через власників обленерго, які стали вже майже приватними. Наша економіка зовсім протилежна світовій. Якщо ринкова економіка світу побудована на принципі: чим більше купуєш, тим більшу знижку отримуєш, то у нас все відбувається навпаки.

Ринок по-українськи

Для українського населення ціни на електроенергію суттєво завищені. Вартість одного кВт електроенергії, при споживанні до 100 кВт/місяць, становить 0,456 грн/кВт, а якщо використовується більше 100 кВт/місяць, то сплатити за один кВт необхідно 0,789грн. Звідси виникає запитання: чому використовуючи більше, ми повинні сплачувати майже удвічі дорожче? Що вже казати про тарифи для бізнесу. Чи є це ринковими відносинами, тим паче світовими? Зараз усі говорять про зміни у країні та демократію, але насправді займаються популізмом. А чи насправді усі кошти, які ми сплачуємо, надходять до бюджету?

Каста обраних.

Чи є звідси вихід? Так, держава наче врегулювала вихід - це встановлення трьохфазного тарифного лічильника, коли вартість 1 кВт/год. електроенергії становитиме майже 0,19 грн, і це лише в період з 23:00 до 7:00 години ранку. Здавалося б, уночі можна опалювати сільські хати. Але ж це зовсім не так просто. Для цього потрібно зробити технічну документацію, отримати дозвіл в РЕС та встановити трьохфазний тарифний лічильник, але ця розкіш коштує близько 15 тис. Грн. Чи може звичайний селянин собі це дозволити? Звісно, що ні. Але ж чому держава стимулює населення відмовитися від дешевого виду енергії, замінюючи його на більш дорогий і при цьому виводячи кошти за кордон? І зовсім не важливо, чий саме це газ: російський, туркменський чи європейський. Тож куди діваються гроші? Це питання й досі залишається відкритим.

А чи потрібен у селі газ?

В Україні величезна кількість негазифікованих сіл. А чи будуть їх газифікувати у найближчій перспективі? Звісно, що ні, тому що навіщо витрачати величезні кошти на "закриття" труби, якщо в рази простіше й дешевше відремонтувати наявні електричні лінії. І нехай собі селяни опалюють свої будинки, школи, дитячі садочки українською електроенергією (дешевою, до речі) і при цьому підіймають економіку країни. Це краще, ніж мерзнути без газу або ж сплачувати рахунки, наприклад, того самого ГАЗПРОМУ.

Нічого особистого, лише математика.

У звичайній сільській хаті приблизно дві житлові кімнати. Звичайна українська родина у місяць використовує приблизно 250 кВт, що становить близько 164 грн/міс., при цьому про опалення оселі мова зовсім не йде. Тож давайте порахуємо, що вийде, якщо звичайну сільську хату опалювати електроенергією. Для двокімнатного будинку необхідно в середньому 2160 кВт/міс. Враховуючи сьогоднішні тарифи, це 2747 грн/міс. А чи зможуть люди витрачати такі кошти на опалення? Чи їм мерзнути не маючи газового опалення? Чи може скористатися іншим варіантом? Але ж яким варіантом, якщо його немає.

Хоча є альтернатива, але ж її ніхто не дозволить.

А чи могли б ми купувати у держави 2160 кВт на місяць за іншими тарифами? Поглянемо, якби вартість при використання до 100 кВт/міс. становила 0,456 грн/кВт, то, як мінімум, четверта частина українського населення опалювала б своє житло електроенергією, тим самим купуючи у держави 2160 кВт/міс. за 985 грн. Хоча, на мою думку, ця ціна теж є завеликою. Тож давайте згадаємо нічний тариф 0,19 грн/кВт, про який ішлося вище. Якщо ж держава відпускає вночі 1 кВт за ціною 0,19 грн. - не в збиток собі - то чому б цей тариф на період опалювального сезону не зробити постійним, для селян, які не мають газу? Що ми тоді матимемо? Давайте рахувати. 2160 х 0,19 = 410 грн./міс. Тоді й у хаті тепло, і доступно для звичайних селян. І навіщо той газ, дрова, вугілля чи брикет?! Будуй ГЕС, сонячні та вітрові електростанції, тим самим заробляй для держави кошти!

Що ж ми втрачаємо?

Звичайне українське село на 400 дворів купує електроенергії в середньому на 700 тис. грн на рік. А так купувало б у середньому на 1,2 - 1,5 млн грн! У результаті за рік дохід з одного села збільшиться на 0,5 - 0,7 млн. грн, а найголовніше, що людям тепло, і не треба вести розмови про дороговартісний російський газ. А якщо ще підрахувати, скільки було б створено робочих місць при відновленні ліній електромереж та при виготовленні та обслуговуванні електричних опалювальних котлів, то користь для держави була б значно вищою, ніж ми бачимо в розрахунках. Просто математика.

Finita la commedia

Постає чи не єдине питання. Чи потрібно це нашим державним мужам? Чи краще займатися популізмом і при цьому українську електроенергію оптом продавати на захід, а виручені кошти класти на офшорні рахунки. А українці? Нехай мерзнуть. А хто не хоче мерзнути, то будь-ласка грійтесь дорогим російським газом або дорогою українською електроенергією…