Назар Приходько

Підводні камені, мутна вода: що насправді прописано в Законі про реінтеграцію

Важко в повній мірі розписати Закон, який прийняла ВРУ 18 січня 2018 року. Закон про реінтеґрацію окупованих територій України.

Так, безумовні позитиви є, а саме ОФІЦІЙНЕ визнання РФ країною-агресором, включення, хай і лише в преамбулу, Криму та збереження дії Блокади торгівлі з окупантами і колаборантами.

Це - перш за все НАШІ перемоги: перемоги небайдужих, дієвих, тих, хто від самого початку мінського договірняка кричав, що це - акт колаборації з ворогом, тих, хто на початку 2017-го поїхав на схід і розпочав Блокаду, тих, хто від 2014-го року називав РФ - агресором, а війну - війною.

АЛЕ! Скільки всього немає...

1. Якщо РФ агресор - де розірвання дипвідносин? Де це видано, щоб з агресором та окупантом територій розміром з дві Бельгії (Крим та ОРДЛО),говорили дипломатичною мовою?

2. Якщо Блокада тимчасово окупованих територій Українського Донбасу в Законі збережена, то чому не впроваджено блокаду торгівлі з країною-агресором? Хто може пояснити предметно (саме предметно, а не "Пороху вигідно"). Те, що йому і не тільки йому вигідно, - ясно та, на мій погляд, саме цей пункт є ледь не основоположним. Плюс, немає запровадження Блокади торгівлі з Кримом на рівні Блокади ОРДЛО.

3. Не прописаний пункт, за яким після нашої ОБОВ'ЯЗКОВОЇ перемоги, РФ має повернути вкрадене майно, а не виплачувати компенсацію за зруйновану інфраструктуру. Повернення устаткування та потужностей Луганського патронного заводу, до прикладу. Мало хто пам'ятає, але на його потужностях вироблялися не тільки набої, а й перші Українські Гривні, між іншим! Це, фактично, - резервний монетний двір.

4. Не прописаний механізм компенсацій з боку РФ нашим пораненим Воїнам, а також сім'ям загиблих Героїв. Не прописані компенсації вимушеним переселенцям, як за втрачене чи пошкоджене житло, так і за те, що їм довелося це житло покинути і їхати в невідоме, ютитися в гуртожитках, знімати однокімнатні квартири "на натовп", жити в покинутих сільських хатах тощо.

5. Абсолютно незрозумілий статус тих уродженців тимчасово окупованих тероторій Українського Донбасу, які підняли зброю проти Української Державності. Якщо, скажімо, з Пасєчніком та Захарчєнко ясно, адже вони дійсно є представниками окупаційних адміністрацій, то як називаються саме озброєні місцеві під "прапорами" т.зв. "ДНР" і ЛНР"? Терористами назвати не схотіли, хоча "АТО" була майже чотири роки, колаборантів у Закон не вписали... Хто це такі? Відповіді немає.

 

6. Пункт 5 призведе до того, що подання відповідних документів до Міжнародного трибуналу буде вельми проблематичним, адже як можна судити людей без визначеного Законом статусу?

7. Оперативний штаб, який створюється та підпорядковується Президенту, - не має механізмів підзвітності та відповідальності перед іншими гілками владиі, що дозволить Президенту керувати ним вручну, а це, в свою чергу, є як корупційним ризиком, так і ризиком нових прихованих колабораційних договірняків, що можуть бути набагато гірше "Мінська".

8. "Мінськ" - залишився у Законі, до речі, і тут у мене немає пристойних слів, аби це описати.

Так що Закон залишив більше питань ніж відповідей, а також дав ґрунт як для запеклих дискусій, так і простір для маніпуляцій з боку провладних експертів, блоґерів, журналістів та політиків. Будьте обережні та розумні. Дякую за увагу!