Ігор Кобеля

Альтернативи економічному розвитку для України немає. Як і для створення Антикорупційного суду

Незважаючи на військовий конфлікт на сході, в України, попри це, немає альтернативи економічному розвитку. Якщо ми хочемо встигнути у останній вагон своєї євроінтеграції, ми повинні всерйоз зайнятися економікою держави, жорстко викорчувати корупцію, створити необхідні преференції для бізнесу, як великого, так малого і середнього.

Необхідно врегулювати податкове і митне законодавство, реорганізувати судову систему під потреби власного виробника, вітчизняного експортера, інвестора. Митниця і податкова повинні перетворитися з каральних органів на відкриті сервіси з прискореними процедурами обслуговування клієнтів. Потрібно швидше інтегруватися у митний простір ЄС через створення спільних митних терміналів. Всерйоз зайнятися створенням Зон вільної торгівлі з країнами, ринки яких є привабливими для нашого виробника.

Кроки мають бути революційними. Вважаю за доцільне запровадження єдиної ставки ПДВ на рівні 6-7% річних. До речі, понад 60 країн світу взагалі не мають ПДВ. У США ПДВ не існує апріорі. Є податок на продаж, який нараховується при продажі кінцевому споживачеві. При цьому США - перша економіка світу.

Вважаю, що терміни переходу до реальної роботи в економіці вкрай малі. Тому пропоную пілотний проект терміном на 5 років, який має забезпечити поштовх малому та середньому бізнесу.

Експерти прорахували, що при розмірі ПДВ у 7%, логіка корупції з цим податком втрачається. Нині ж ПДВ є головним корупційним податком країни. Він б'є по економіці не менше, ніж контрабанда. При 7% - 30-40% ринку запрацює набіло.

Довідково: у Гонгконзі сплачується всього 3 податки, у Грузії, Швеції, Норвегії - 4, у Сингапурі - 5, у Франції - 7, у Великій Британії, Чехії, Нідерландах, Португалії, Іспанії, Фінляндії - 8 податків, у США сплачують 11.

Вважаю за доцільне запровадити 5-тирічні режими податкового сприяння для 3-х найбільш перспективних галузей економіки України: АПК, ІТ, туризму. Нині набирає обертів і військово-промисловий комплекс, якому дала поштовх російська агресія. Це теж перспективна галузь, яка захистить країну, модернізує нас під стандарти НАТО, створить нові робочі місця. Але й тут жорстко стоїть питання корупції, банальних розкрадань, орієнтування замовлень на наближених до влади виробників.

Нинішня економіка України, з різних причин, сформувалася так, що основним драйвером економічного розвитку, його локомотивом є аграрнопромисловий комплекс. Ми знову є житницею Європи, й інтенсивно відкриваємо нові ринки. Головним завданням тут є модернізація галузі, впровадження сучасних прогресивних форм ведення господарства, передового аграрного досвіду, формування сучасної логістики. Тож, маємо зробити рішучий крок від продажу сировини до експорту продуктів переробної галузі з доданою вартістю. Важливим є розширення аграрного ринку, освоєння виробництва нових товарів, як то ягоди, гриби, органічна продукція. Тут теж важливою є ефективна власна переробна галузь.

Вже зараз Україна - перша в світі за експортом соняшнику та олії, 3-тя - за продажем зернових, ми - 5-тий експортер борошна. Упевнений: ці показники були б кращими, якби вдалося здолати зарегульовану податкову базу, неповороткість банків у стосунках держави з аграріями.

Маючи серйозну вітчизняну науку, ВНЗ з хорошим рівнем освіти, чи не найосвіченішу у світі молодь, з числа тих, хто всерйоз ставиться до свого майбутнього, ми вже серед лідерів з ІТ-послуг. Наші фахівці працюють у передових компаніях світу, розробляють найновіші комп'ютерні програми, прискорюють цивілізаційний прорив інших країн.

Наше головне завдання створити для них всі умови для праці тут, але це можна зробити тільки за економіки, яка розвивається, за Уряду, який є не гальмом, а драйвером розвитку. За отримання нашими ІТ-шниками українських завдань з реалізації українських проектів наряду з іноземними замовленнями. Тут - шалений потенціал.

Не менші резерви у залученні в країну зароблених, а не кредитованих коштів, є туризм. Окрім того, що туризм - це ефективна форма комунікацій між країнами світу, це ще й прямі надходження валюти в країну. Тут теж закладено великий потенціал розвитку регіонів, реакреації, створення робочих місць на депресивних територіях. Тут - будівництво нових доріг, відкриття нових митних терміналів, створення нових населених пунктів у екосистемах. Для прикладу, Туреччина, Франція, Іспанія, у цих країнах ВВП від туризму складає 50-75%.

Експортні галузі України, на яких я зупинився вище, заводять у країну валютні надходження, формують позитивний торговельний баланс і за серйозного ставлення до їх прискореного розвитку, Україна зможе вийти на суттєве здорожчання гривні, на курс 20 гривень за долар США.

Про логістику.

В Україні зараз найгірші дороги у Європі. Це нівелює наш потенціал як транзитної держави. Ми - найважча в інфраструктурному сенсі країна Європи. Система господарювання "Укрдору" - примітивна, неефективна, наскрізь просякнута корупцією. Вихід - це, власне, вхід на ринок західних компаній з концесій та управління дорогами. Існуюча формула відрахування на дороги з кожного літра пального - неефективна через корупцію. Вона не працює. Цивілізований світ давно будує платні автобани та національні дороги. Якою дорогою їхати - кожен вирішує сам. Так будувалися дороги у Португалії, Іспанії, Італії, Чехії, Польщі. Гроші - кров економіки. Дороги - її судини.

Тепер про корупцію - головне гальмо української економіки, нашу ганьбу, яка зумовлює біди і низький рівень життя населення.

За сприяння іноземних партнерів, нам, попри шалений спротив корупціонерів, вдалося створити НАБУ, НАЗК, САП. Зі скрипом, під тиском міжнародних організацій, МВФ та інших донорів, ми йдемо до створення Антикорупційного суду. До завершеного циклу від розслідування фінансового злочину, до розплати за нього. Якщо ця "швидка допомога" запрацює на повні оберти, очищення влади від корупціонерів набере відцентрової сили, а в ареропортах будуть аншлаги з тих, хто намагатиметься врятуватися від правосуддя. Чиновницькі посади, посади депутатів у Верховній Раді перестануть бути цікавими для тих, хто йде наживатися на фінансових потоках, на лобіюванні інтересів олігархів, на непрозорій приватизації активів держави.

Я пропоную впровадити Інвестиційне Бюро, визначити перелік стратегічних держпідприємств (до 20-ти), приватизація яких проводитиметься цією структурою за участі міжнародного аудиту. За принципами існуючої Prozzoro. У рамках ІнвестБюро можна розробити проекти довгострокової передачі в концесію транспортних артерій України, і що дуже важливо для тих, хто працює в АПК, передати у концесію управління такими монополістами, як "Укрзалізниця".

Для інвесторів повинно прозоро працювати "Єдине вікно". Кожного інвестора буквально треба брати за руку і проводити по всіх інстанціях. І це треба робити, доки хребет корупції і заскорузлій, неповороткій бюрократії радянського гатунку не буде зламано.

Кілька штрихів для того, що потрібно зробити невідкладно, аби пожвавити малий і середній бізнес, посприяти ініціативі людей, покращити їхнє життя вже:

  • Негайно скасувати автоматичне блокування ПДВ. Зараз кожному третьому підприємцю його блокують, якщо оборот менший за 5 мільйонів.
  • Потрібно відмінити цільове призначення землі. Якщо українець вважатиме за потрібне сіяти - він посіє, якщо схоче збудувати на своїй землі дім - нехай будує.
  • Відмінити всі сертифікати та стандартизацію на товари, що імпортуються з країн, де вони вже пройшли сертифікацію та отримали стандарти країн ЄС, США, Канади, інших розвинутих держав.
  • Земля за межами населених пунктів має передаватися у користування не тільки ОТГ, а й місцевим радам. Що усуне конфліктні ситуації, наведе лад і забезпечить справедливість.
  • Скасувати державні дотації на худобу для великих гравців ринку, оскільки на цьому заробляють аграрні олігархи. Дотація на поголів'я сягає до 2 000 гривень. Паралельно розробити систему, щоб таку дотацію отримували прості люди, дрібні фермери. Це вивільнить кошти для інших аграрних програм.
  • Впорядкувати та легалізувати малу стихійну торгівлю, дозволити організовувати мобільні, тимчасові місця продажу, санітарний контроль з денними квитками на дозвіл торгувати городиною за символічними 10-20 гривень.