Анатолій Сидорук

За середньостатистичним українцем завуальована прірва між мільйонами злиденних і десятком олігархів

Навіть якщо добробут українців оцінювати за середньостатистичними показниками, то нам, відверто кажучи, нема чим ні пишатися, ні втішатися. Адже, за аналізом експертів ООН, Україна посідає 64-те місце за рівнем життя серед 128 країн світу. Отож не дивно, що в так званому рейтингу щастя ми перебуваємо на 132-ій сходинці серед 155 країн, опинившись по сусідству з африканськими Ганою та Угандою. Та коли б не наші скороспілки-товстосуми, які покращують суху статистику, то Україна мала б ще жалюгідніший вигляд.

Ну, скажімо, де взялася б середньомісячна зарплата в Україні у розмірі 7351 гривня (у Рівному вона – 5806), коли б високопосадовці не отримували по 100–200 тисяч гривень? І такі винагороди слуг українського народу, мільйони з якого не заробляють навіть мінімалки (3200 гривень), – не вигадки, а реальність. Узяти хоча б виконувача обов’язків голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Євгена Кравцова, з яким Кабмін у вересні уклав контракт. За підрахунками інформаційної агенції «Інтерфакс-Україна», не враховуючи матеріальної допомоги та надбавок за стаж і вчені звання, за рік на посаді члена правління Кравцов зможе заробити 24 мільйони гривень, а на посаді в. о. голови правління – 26,6 мільйона гривень. От і порахуйте, скільки матиме щомісяця керівник залізниці, яка на ладан дихає. А що казати про наших можновладців, які за роки перебування в найбільш корумпованій, за оцінкою міжнародних експертів, владі у Європі, потроїли свої статки?

Великі гроші – не гріх. Гріх – збагачуватися, цинічно обкрадаючи тих, хто не має за що купити необхідні для лікування ліки і заплатити за комуналку. Проте у політично-олігархічної верхівки, яка, вочевидь, поклоняється одному лише «золотому тельцю», нічого святого немає. Бо як тоді можна пояснити те, що наш гарант і його найближче оточення знову опинилися в епіцентрі офшорного скандалу?

Глобальне розслідування журналістів з різних країн, яке охрестили Paradise Papers («Документи райських островів»), викрило нові факти приховування нашими високопосадовцями вивезених з України мільярдних статків. А це – несплачені податки, які могли б піти, наприклад, на реальне, а не популістське підвищення пенсій, яке, спровокувавши стрімкий стрибок інфляції, ускладнило і без того складне становище мільйонів, а не середньостатистичного пенсіонера. Зрештою, судіть самі. За даними Пенсійного фонду України, для 4 мільйонів 794,8 тисячі осіб (близько 40% пенсіонерів) підвищення становить до 200 гривень (а скільки таких, кому додали лише 20–30 гривень!). Зате після вступу в дію пенсійної реформи середній розмір пенсії збільшився на 561 гривню. І все завдяки тому, що лише 99 тисяч українських пенсіонерів отримують на5000 і більше гривень.

От вам і середньостатистичний показник, за яким приховано достаток меншості та злидні – більшості. А загалом усім жити стало краще. Адже так твердить статистика.