Анатолій Сидорук

Українців то пряником задурюють, то батогом залякують

Кажуть, що існує лише два безвідмовні засоби впливу на людину – батіг і пряник. Як на мене, то є ще один, не менш вагомий – шантаж. Причому нами починають маніпулювати із самого дитинства, скажімо, погрожуючи: не будеш слухатися – Баба Яга забере, не будеш вчитися – підеш в колгосп бикам хвости крутити і т.д. Цим методом прихованого примусу вміло користується влада, яка то золоті гори обіцяє, то якоюсь вигаданою злою істотою лякає.

Наприклад, нам малюють ілюзорні перспективи у світлі започаткованої реформи системи охорони здоров’я, без перевтілення якої ми, мовляв, втратимо навіть те, що маємо. А маємо, давайте говорити відверто, не повноцінну медичну допомогу, яку цинічно називають безкоштовною, бо так у Конституції України прописано, а паразита, який з українців усю кров висмоктує. Не дай Бог захворіти, доведеться не лише все до копійки з хати винести, а й у безпросвітні борги залізти, щоб купити ліки, які для мільйонів українців стали недоступними. Через це в Україні щороку помирає щонайменше 136 тисяч людей, життя яких, за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я, можна було б врятувати. Зокрема, кожного року майже 4 000 українців помирає від туберкульозу – хвороби, яку у світі давно ефективно лікують. Майже 1 200 малюків, яких можна було б врятувати, помирає під час пологів або в перший рік життя. Понад 7 000 українців забирають щороку інфекційні захворювання, про які в світі вже давно забули і яким можна було б запобігти, якби система охорони здоров’я в Україні працювала на європейському рівні. І це не висмоктані з пальця факти, а дані, які озвучила в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

Систему охорони здоров’я в Україні, безперечно, треба міняти. Але розпочинати необхідно не зі зміни вивісок і перерозподілу керівних посад, а із забезпечення доступності медичної допомоги для кожного пересічного українця. Адже не секрет, що кожен, хто йде до лікарні, мусить нести з собою вату, спирт, шприц тощо. Не кажу вже про ліки, яких у медзакладах фактично немає. За інформацією заступника начальника обласного управління охорони здоров’я Ігоря Добровольського, медичні заклади області забезпечені безкоштовними ліками на 6–8%, а Рівного, за даними ГО «Центр суспільних дій «Сівітас» – на 1–5%. Добре, коли необхідні медикаменти ще можна купити. А як бути, коли їх, як-от сироватки для лікування ботулізму, яким нас нині лякають, в Україні немає?

Мені поки що важко уявити, як змінить на краще медичне обслуговування українців роздута реформа охорони здоров’я. Не можу збагнути, як людина за передбачені їй на рік страховою медициною 200 гривень може вилікуватися хоча б від елементарної застуди. Не вкладається в голові, як після створення госпітальних округів буде надаватися невідкладна медична допомога мешканцям віддалених сіл, до яких хіба що на конях доїхати можна. Є безліч (і не тільки в мене) запитань, на які немає чітких відповідей. Однак вітчизняна медицина, реформування якої застрягло у владних структурах, мало цікавить можновладців, які навіть нежить лікувати їздять, як правило, до Ізраїлю.