Міжнародний жіночий день

В Україні навіть на державному рівні немає єдиної думки про те, чи треба відзначати це свято чи ні. Інститут національної пам’яті пропонував зробити 8 березня робочим днем. Законопроект про перегляд ряду свят, включаючи Міжнародний жіночий день, вже подано до Верховної Ради — просто поки не розглянутий. Разом з тим, за даними опитування, проведеного компанією TNS в 2017 році, менше 10% українців схвалюють ідею скасування свята.

8 березня мало стати днем боротьби за рівноправність жінок. Є думка, що в Україні це питання — не найактуальніше. Чи є в Україні проблема гендерної нерівності? Два погляди на одну проблему: чоловічий та жіночий.

Оксана Голубова, рестораторка, громадсько-політичний діяч, керівник Чернігівської обласної організації Руху «Справедливість»:

«Так, жінок в нашій армії стало більше. Але проілюструю всю ситуацію простим буденним прикладом: чи просто знайти берці 37-го розміру? Про 36-й і взагалі нічого говорити…

Тема гендерної нерівності торкається не лише політики, бізнесу й законодавства, вона стосується і глибинних відносин у соціумі, цінностей, традицій, поглядів. Чоловіки теж потерпають від дискримінації, але не так часто. Загалом, у свідомості суспільства засіло багато гендерних стереотипів, люди сприймають реальність через призму гендерної нерівності, навіть не помічаючи цього. На жаль.

Що ж до українського законодавства у сфері забезпечення гендерної рівності, так, воно відповідає європейським нормам, проте в державних мужів існує дефіцит політичної волі та брак стратегічного бачення, якщо мова йде про здійснення гендерних перетворень. Хоч Україна і робить деякі позитивні зрушення, та все ж існує дисбаланс. Кілька реальних фактів. Хіба у Верховній Раді жінок — 50 %? Що ж казати, ми хоча б дійшли до позначки в 25%.

Пенсійний вік однаковий для чоловіків і жінок – 60 років, що цілком відповідає принципу гендерної рівності. Однак існує така собі дискримінація, яка виявляється, наприклад, у тому, що мінімальна пенсія за віком установлюється за наявності в чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу.

Однак останній приклад, який вразив мене: у 2017 році від домашнього насильства загинуло 600 жінок. Це – офіційна статистика МВС. А в АТО — 191 військовий ЗСУ (статистика Генштабу). Тож деякі війни — невидимі. Такі, як боротьба за права та рівність».

Анатолій Сидорук, бізнесмен, громадсько-політичний діяч, керівник Рівненської обласної організації Руху «Справедливість»:

«Якщо подивитися на присутність жіноцтва в політиці і бізнесі, то стає зрозумілим: гендерна проблема в Україні, звичайно, є. Але з кожним роком ситуація змінюється в кращу сторону, жінки все частіше обіймають керівні посади. Раніше їм частіше доводилося прориватися роками по кар’єрній драбині, і не завжди вдало.

Те, що в армії жінок стало більше, то це закономірно. Нині Україна живе в стані неприхованої війни і навколо цієї проблеми консолідується все українське суспільство, навколо одного зовнішнього ворога. І це притаманно для України, і не тільки зараз. Якщо глянути глибше в історію, то у важкі хвилини, коли нашій державності загрожували вороги, жінки завжди ставали поруч із чоловіками. Так, до прикладу, в книзі письменника з Рівненщини Олександра Денищука «Розстріляні троянди» приведені сотні імен жінок — активних учасниць Визвольного Руху часів УПА.

Українське суспільство повинно навчитися цінувати жінку не тільки як матір, дружину і подругу, а як і рівноправного колегу у всіх сферах життя».