«Білі плями» телерадіомовлення Чернігівщини

Чернігівська область має 200 кілометрів кордону з Росією, ще 200 - з Білорусією. І якщо у обласному центрі з інформаційним простором все добре, то у прикордонних районах ситуація викликає занепокоєння. Рейд райцентрами Чернігівської області допоміг команді Руху «Справедливість» на власні очі побачити цей інформаційний вакуум та проаналізувати його причини.

Активісти промоніторили ситуацію у Городнянському, Семенівському та Новгород-Сіверському районах. Поспілкуватися вдалося не лише з жителями та головами міськрад, а й з представниками ЗМІ. Наприклад, журналісти телерадіокомпанії «Сіверська» роз’яснили проблему з україномовним контентом у своєму районі.

Ще на початку 2000-х тамтешня телевежа була здана в експлуатацію. На ній встановлені передавачі лише двох телеканалів – «1+1» і Новгород-Сіверської регіональної державної телерадіокомпанії «Сіверська». Отже, маємо лише два українських телеканали, що мовлять в аналоговому ефірі.

Схожа картина ще в п’яти районах області. На території населених пунктів, розташованих на відстані майже 20 км від російсько-українського кордону, Росія транслює до 30 своїх телеканалів. І це в той час, як маємо впевнений прийом ЛИШЕ двох українських каналів.

До того ж, у прикордонних регіонах дуже поширене супутникове телебачення, яке забезпечує безперешкодний доступ до всіх російських каналів. Справа в тому, що населення масово встановлювало супутникові антени ще в далекі 90-ті, коли покриття українським аналоговим сигналом було слабким.

А зараз, коли масово запроваджене цифрове телебачення, люди не мають потреби і мотивації щось змінювати. І коли 30 березня 2018 року відключать аналогове ТБ, прикордонні області стануть зовсім відрізаними від українського інформаційного середовища!

З радіо - взагалі катастрофа. Росія фактично привласнила майже весь AM та FM-діапазони. Розмовне радіо майже повністю відсутнє далі обласного центру.

Побували активісти Руху «Справедливість» і на пропускному пункті «Грем’яч». Хотіли перевірити український сигнал та подивитися на ту саму високообладнану «велику українську стіну Яценюка». Те, що має боронити нас від ворога, учасники поїздки так і не побачили. Хоч у бінокль, хоч без нього. 600 мільйонів держаних коштів витрачено невідомо куди. Так звану «стіну» бачать лише прикордонники та влада. Мабуть, її так обладнали, що, серед багатьох переваг, вона ще й, виявилось, має здатність ставати невидимою.

У цю поїздку з командою Руху «Справедливість» до міських голів завітала Ірина Сенченко, представник Національної ради телебачення та радіомовлення. Вона приїхала обговорити створення радіомовлення громад. Таким чином люди отримали б можливість поговорити та послухати про своє, місцеве. Цей досвід не новий і має багато позитивних прикладів у Європі та світі.

Війна, перш за все, ведеться не на передовій, а у свідомості людей. Інформаційну агресію Росія почала вже дуже давно, набагато раніше, ніж ввела свої війська. Вона триває вже десь чверть століття. Таким чином РФ вдалося вкрасти наш Донбас та Крим. І цей трагічний досвід доводить, що питання україномовного вакууму надзвичайно важливе.

Загалом ситуація на кордоні спокійна. Як повідомляють у прикордонному загоні, українсько-російська ділянка державного кордону охороняється посилено. Порушень небагато, та й в основному з російського боку. Прикордонники запевняють, що в пунктах пропуску через державний кордон здійснюється посилений прикордонний контроль.

Сигнал українських мобільних операторів гарний. Біля пунктів пропуску дві вишки. А от щодо теле- та радіосигналу, ситуація плачевна. Тут - «супутниковий рай» для ворога. Наші громадяни не мають змогу приймати український сигнал, україномовного контенту дуже не вистачає!